Методична робота

Методичні рекомендації

Формування мовленнєвих умінь і навичок учнів 3 класу під час вивчення розділу "Слово. Значення слова"

Педагогічні й методичні питання формування мовленнєвої компетентності розробляли вчені: К. Ушинський, В. Сухомлинський, В. Бадер, О. Біляєв, Т. Ладижинська, О. Мельничайко, Л. Мацько, М. Пентилюк, О. Хорошковська, М. Вашуленко. Сьогодні особлива увага вчених-методистів приділяється мовленнєвій спрямованості вивчення слова в початковому курсі рідної мови, удосконаленню комунікативних умінь і навичок молодших школярів як на рівні сприйняття чужого мовлення, так і на рівні творення власних зв’язних висловлювань різних типів і стилів.                                                               

Знання, яких набувають учні, мають стати основою для подальшого вдосконалення засобів вираження думок в усному й писемному мовленні. Один із авторів сучасної концепції вивчення рідної мови академік М. С. Вашуленко, говорячи про зміст розділу «Слово. Значення слова», зазначає: «Ми ставили завдання подолати однобічний підхід до вивчення слова в початковій школі, розширивши коло лексико-граматичних та суто лексичних ознак, які б допомогли сприйняти слово в єдності його різних значень, у взаємозв’язках з іншими словами у словосполученні, реченні, мікротексті».  Далі він зауважує: «Знання лексичного значення слова і вміння його визначати відіграють важливу роль у поповненні словникового запасу молодших школярів, у їхньому мовленнєвому розвитку. Адже зв’язне мовлення учнів має ґрунтуватися на їхньому словниковому запасі, на вмінні находити для вираження думки відповідні лексичні засоби та співвідносити їх зі сферою вживання, з орієнтацією на стильову особливість створювання тексту».                                                            Будь-яке висловлювання складається зі слів, які сполучаються між собою, розташовуються в певній послідовності. Отже, поза сумнівом важливість оволодіння словом для успішного користування ним як мовним засобом. Багатий словник забезпечує мовцеві широкі можливості вибору лексики і більш точного, виразного й оригінального оформлення думки. Саме тому кількісний склад словникового запасу, його різноманітність, упорядкованість, активний стан розглядаються сучасною методичною наукою як передумова успішного вдосконалення мовленнєвих умінь молодших школярів.             

Досвід свідчить, що більшість понять із теми «Слово. Значення слова» засвоюються молодшими школярами в ході застосування евристичної бесіди, основою для побудови якої є зв’язний текст. Результативність цього методу залежить від багатьох чинників, а саме: змісту й логічної послідовності запитань учителя, поєднання бесіди зі спостереженнями учнів за лексичними явищами, доцільного використання ілюстративної та схематичної наочності, якості й кількості дидактичного матеріалу та ін.  Учитель має обрати той спосіб, який найбільше підходить до кожного випадку пояснення слова. Учні часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, вживаючи слова з переносним значенням. Завдання вчителя — навчити школярів:  

— розрізняти пряме і переносне значення слів; 

— уживати слова з переносним значенням у мовленні.                                 Щоб упоратися з цими завданнями, вчитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце у загальній системі вправ з граматики.                                                                                      З терміном «пряме і переносне значення слова» учні знайомляться в 3 класі. Для організації спостереження школярів за вживанням слів із переносним значенням учитель може використовувати той лексичний матеріал, який є у вправах підручників з української мови, а також зустрічається в текстах читанок та дидактичних посібниках.                                                                                Ознайомлення школярів із прямим і переносним значенням слова починається із спостереження над спеціально дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчитель. На етапі первинного сприйняття й усвідомлення нового матеріалу зручними у роботі є ті тексти, до складу лексичного матеріалу яких входять прикметники, бо саме вони нерідко вживаються в переносному значенні, виконуючи роль епітетів. Виділяючи з тексту такі прикметники у сполученні з іменниками, вчитель звертає увагу дітей на переносне значення прикметника, показує на конкретному прикладі вживання цього прикметника і в прямому значенні зіставляє пряме і переносне значення. Так, пояснюючи переносне значення прикметника шовковий, вчитель пропонує для спостереження за значенням цього прикметника такі речення: Вітер колише трави шовкові (П. Тичина) та У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички (Н. Забіла). Учні виписують словосполучення, до складу яких входить прикметник шовковий. Зіставляючи значення цього прикметника в обох словосполученнях (шовкові трави і шовкова спідничка), учні доходять висновку, що в першому випадку прикметник ужитий не в своєму звичайному значенні, а в переносному. Щоб школярі переконалися в тому, наскільки виразнішим стає мовлення від використання того чи іншого слова, вжитого в переносному значенні, вчитель вдається до порівняння двох речень із нейтральними в одному і образними в другому синонімами: У моєї мами працьовиті руки і У моєї мами золоті руки. Поряд із вправами, які виконуються під керівництвом учителя під час осмислення й застосування вивченого матеріалу, слід пропонувати дітям також завдання на самостійне відшукування у реченнях чи текстах слів — різних частин мови із переносним значенням. Наприклад: Прочитайте словосполучення.  Підкресліть ті, що вжиті у переносному значенні.  Кучеряве дерево, кучеряве волосся. Густий ліс, густий дощ. Лляне полотно, залізничне полотно. Іде дощ, іде хлопець, іде годинник.                                                                                              

З метою формування навичок самостійного вживання дітьми слів із переносним значенням, на етапі закріплення й узагальнення знань учнів слід пропонувати вправи на заміну прямого значення слів синонімічними словами або виразами, що мають переносне значення. Наприклад: До поданих словосполучень підбери словосполучення, в які входять слова з переносним значенням.    Срібна виделка-…., ідуть чоловіки-….., гомоніли діти-…….. (Відповідь: срібний голосок, ідуть годинники, гомоніли листочки), а також вправи на самостійне складання речень із словами у переносному значенні. Наприклад:

А) З поданими словами склади словосполучення так, щоб кожне з цих слів було вжите у прямому і переносному значеннях.

Світлий, довгий, шовковий, холодний, біжить, ловить, вогонь, відпочиває.

Зразок. Дівчинка сміється – сонечко сміється.

Б) Із трьома словосполученнями (за вибором) склади і запиши речення.

Такі вправи не тільки збагачують словниковий запас дітей, а й виховують у них уважне ставлення до слова, розвивають мовне чуття.                                      Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їх мислення сприяють і спостереження за багатозначністю слів.

 Робота над вивченням багатозначності слів передбачає:

а) усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень;

б) точність уживання багатозначних слів у мовленні.                              

Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатозначні слова, вчитель пропонує дітям для аналізу речення із багатозначними словами. Діти з'ясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова.                                             Іншим варіантом такої роботи може бути вивішена таблиця, на якій зображені журавель — птах і журавель — пристрій для набирання води з колодязя, груша — плід і груша — спортивний інвентар, спечений хліб і лан пшениці чи жита. Учні розглядають перші дві пари малюнків і усвідомлюють: назви виникли на основі подібності предметів. Учитель запитує, чи можна до наступної пари малюнків дібрати одну назву. Учні мають записати як спільну назву слово хліб (між цими словами існує внутрішній зв'язок: із жита і пшениці печуть хліб). Отже, в основі багатозначності лежить якийсь зовнішній або внутрішній зв'язок предметів.

Наступна робота над багатозначністю слів передбачає самостійне з'ясування учнями значення слів, ужитих в окремих словосполученнях і реченнях. Наприклад, учитель пропонує пояснити значення слова іде в таких реченнях: Людина іде (пересувається). Літак іде на посадку (летить). Урок іде (триває). Дощ іде (ллє) і подібні.

З метою розширення словника дітей вчитель передбачає і вправи творчого характеру, як-от: скласти речення, у яких слово носик було б ужите в різних значеннях; описати предмети, назвою яких є багатозначне слово (земля, клас, голова та ін.). Наприклад:                                                                                              — прочитати речення, пояснити значення підкреслених слів:                                  Соняшник за тином голову схилив (В. Сосюра). Голова розпочав шкільні збори. Складіть інші речення з цим словом.

Усвідомлення природи багатозначних слів готує учнів до засвоєння явища омонімії. Робота над вивченням омонімів (без уживання терміна) має на меті:

— усвідомлення учнями того, що окремі слова, які однаково звучать, мають різне значення;

— точне вживання однозвучних слів у мовленні.

На етапі первинного сприйняття й усвідомлення нового матеріалу слід запропонувати таке завдання:

—відгадайте загадку, поясніть, які предмети названі словом-відгадкою:

Зрізаю я траву, колосся;

в дівчат я сплетена з волосся;                                                                                          а ще я суші довга стрічка,                                                                  

що забігає в море, річку.

(А. Арсірій)

(Відповідь: коса)

Щоб розширити уявлення школярів про явище омонімії на етапі закріплення, систематизації й узагальнення знань учнів вчитель може запропонувати їм скласти словосполучення чи речення за малюнками із зображенням різних предметів, назви яких однозвучні (ключ - предмет, яким відмикають двері, джерело, журавлиний і т.п.), скласти словосполучення і речення із певними словами, показавши при цьому, що значення слів різне, наприклад:

 - придумайте речення, в яких подані слова звучатимуть однаково, але матимуть кілька значень:                                                                                         Лист, пара, лава, передати, вид.                                                                              (Відповідь.Хлопчик написв листа дідусеві. З дерева злетів останній лист. Студенти сиділи на парі з інформатики. Пара білих голубів воркувала на підвіконні. Діти вишикувалися парами і пішли на екскурсію. На лаві запасних залишилося два гравці. У давні часи учні сиділи у школі на лавах. Вулкан викинув з кратера лаву. По радіо передавали останні новини. Спортсмен передав естафету. З гори відкривався чарівний вид на море. Багато різних видів тварин мешкають у соснових лісах).                                    

А також запропонувати розповісти, які б малюнки намалювали діти до слів лисичка, коса, кран.                                                                                     Називаючи зображені предмети одним і тим же словом, діти переконуються в тому, що різні предмети можуть мати однакову назву.                              Оволодіння лексичним багатством мови неможливе без вивчення її синонімічних й антонімічних засобів. Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а відтак бути точнішими у слововживанні. У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати у дітей уміння:       

·        розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;

·        добирати синоніми;    

·                 замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;

·        самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово;                                    

·        самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки синонім.

Завдання вчителя під час роботи над синонімами полягає в тому, щоб забезпечити успішне оволодіння кожним із визначених умінь і тим самим піднести рівень мовленнєвої культури школярів.

Робота над синонімами повинна проводитися систематично і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів вибрати одне слово, яке б найповніше передавало думку, залежить правильність, точність, образність вислову.                                                                                 Уміння користуватися синонімами формується в учнів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:                     1.Вправи на вибір слів, близьких за значенням. Щоб навчити учнів розрізняти слова, близькі за значенням, доцільно давати завдання на спостереження і виділення з невеликих за змістом текстів чи окремих речень слів-синонімів. Одне з можливих завдань: прочитати загадку і знайти в ній слова, близькі за значенням.

Хто дід?

З'їжджалися дочки у гості до діда:

Ось там Завірюха санчатами їде,

За нею Метелиця слідом мете,

Хурделиця Хугу з собою веде,

А тільки-но вітер у полі завіє,

Як стануть на лижі

Хуртеча й Завія,

Нарешті удвох з Заметіллю приїхала

Найменша — улюблена донечка Віхола.

(Дід Мороз)

2.Вправи на групування слів, близьких за значенням. Такі вправи допомагають усвідомити синонімічні відношення між словами, їх синонімічну близькість. Наприклад:

Згрупуй і запиши синоніми за значенням.

1) Труд, будинок, діло, споруда, будова, оселя, справа, робота, хата, праця, будівля.

2)  Дорога, нива, шлях, поле, траса, лан, шосе, долина;

3) Метелиця, дощ, хуртовина, хуга, хлющ, завірюха, злива, заметіль, віхола, завія;

      3. Вправи на розташування синонімів за ступенем інтенсивності ознаки. Увазі учнів пропонуються слова: огрядний, посміхатися, повний, реготатися, товстий, сміятися. Треба спочатку погрупувати слова-синоніми, а потім записати синоніми кожного ряду за ступенем інтенсивності ознак (повний, огрядний, товстий) чи дії(посміхатися, сміятися, реготатися).

       4. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Виконуючи з учнями вправи такого типу, вчитель повинен домогтися, щоб діти осмислено вибирали слово, яке найкраще підходить до даного випадку. Працюючи, наприклад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, вчитель запитує: «Яке з слів, поданих у дужках, не може бути використане? Чому?» (нудьгують).

        5.Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті. Ці вправи мають на меті показати дітям, що заміна в тексті повторюваних слів їх синонімами усуває його одноманітність, робить мовлення стилістично досконалішим. Робота на уроці складається з таких етапів:                                                                               а)Читання тексту.

Наша Батьківщина

Та земля, де ти народився, зветься Батьківщиною. На багато тисяч кілометрів простяглася наша Батьківщина. На півночі нашої Батьківщини закінчують сівбу, а на півдні вже збирають врожай. На західних кордонах Батьківщини заходить сонце, а на східних — сходить. Батьківщина — єдина в нас, як мати.

б) Бесіда-аналіз прочитаного.                                                                                            — Які слова в розповіді про Батьківщину найчастіше повторюються? Що треба зробити, щоб усунути цей недолік? Якими словами можна замінити слово Батьківщина?

в) Добір синонімів до слова Батьківщина (Вітчизна, країна).

г) Запис тексту із заміною, де потрібно, слова Батьківщина відповідним синонімом.

д) Читання і аналіз учнівських робіт.

6. Вправи на самостійний добір синонімічних слів. Такі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони мають на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власному мовленні. Цій меті підпорядковані вправи на складання словосполучень чи речень з одним із дібраних синонімів, на заміну слів самостійно дібраними синонімами (стилістичне редагування), на вживання синонімів під час написання переказів, творів.

У процесі виконання вправ такого типу слід показати учням, що місце слова в синонімічному ряду визначається багатозначністю. Так, залежно від лексичного значення слово може бути членом різних синонімічних рядів. Наприклад:

свіжий сьогоднішній (свіжа газета, свіжий хліб) холодний (свіжий вітер, свіже повітря). 

Спостерігаючи за такими словами, учні повинні зрозуміти, що для правильного добору синонімів до поданого слова його потрібно ввести в контекст. Враховуючи психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньої готовності до спілкування, дуже доречним буде застосування інтерактивних технологій навчання в початковій школі під час формування лексичних умінь і навичок учнів 3 класу. Саме застосовуючи інтерактивні методи навчання, учні отримують можливість говорити.                                                         Так, наприклад, у 3 класі під час вивчення теми «Слово. Значення слова» можна застосувати колективний метод інтерактивного навчання «Мікрофон»  на добір синонімів. Завдання: Дібрати синоніми до слова «чесний». Передаючи символічний «мікрофон», охочі  швидко, чітко, не обговорюючи інших повідомлень і не перебиваючи один одного, називають синоніми до слова.                  Застосувавши груповий метод доцільно запропонувати різнорівневі завдання:

1 рівень                                                                                                                               1. Які слова газиваються синонімами?                                                                        А) близькі за значеннями;

Б) протилежні за значенням.

2. Прочитайте у колонках слова. Поєднайте синоніми.

Друг                             доріжка                                                                       Робота                            учень                                                                                     Заметіль                        віхола                                                                Стежка                          приятель                                                                           Школяр                        справа                                                                Будинок                        житло                                                                          Горе                              нещастя

2 рівень

1.     Доповніть речення: «Синоніми – це ______________________________ ____________________________________________________________

2.     Із поданих слів виберіть і підресліть синоніми до слова сміливий      .

Працьовитий, безстрашний, веселий, кмітливий, відважний, спритний, хоробрий, охайний, відчайдушний, щирий, ввічливий, скупий.

3. Складіть речення з одним із слів.

Важливо також організувати спостереження за лексичною сполучуваністю синонімічних слів. Учні повинні усвідомити, що синоніми мають неоднакову здатність поєднуватися з іншими словами. З цією метою слід використовувати такі вправи:

- утвори словосполучення із синонімічними словами: коричневий, карий і плаття, очі, костюм. (Відповідь. Коричневий костюм. Коричневе плаття. Карі очі).

Серед різноманітних видів вправ під час вивчення лексики важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких — збагатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користуються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розвиткові розумових здібностей дітей.                                                                                         За програмою 1—4 класів учні повинні навчитися зіставляти слова, протилежні за значенням, і розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у реченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. Отже, програма передбачає практичне ознайомлення учнів з антонімами. Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму-мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполученнях, реченнях і зв'язних текстах. У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:

·        виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням (антонімів) і групування антонімів парами;

·        добір антонімів до поданих слів;

·        заміна в тексті виділених слів антонімами;

·        дописування речень словами, які мають антонімічний смисл;

·        складання речень з антонімами.   

Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в реченні антонімами. Вчитель пропонує знайти слова з протилежним значенням у прислів'ях, загадках: Від маленької іскри може загорітися великий ліс. Мене просять і чекають, а як покажусь – утікають.                                                                                                            Важливо показати дітям, що антонімами можуть бути тільки ті слова, які належать до однієї і тієї ж частини мови. З цією метою вчитель пропонує дітям дописати з довідки антоніми до поданих слів: високий, шум, низько, сміятися, плач. (Довідка: тиша, високо, низький, сміх, плакати).                                Звичайно, робота над антонімами не обмежується тільки виділенням чи добором їх із готового матеріалу. Важливо виробити в учнів уміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель використовує різні варіанти вправ, серед них:

а) дібрати до поданих слів антоніми, записати їх: зима —..., старий —..., чорний —...;

б) у словосполученнях чи реченнях замінити виділені слова антонімами: радісна подія, зимові канікули, ледачий хлопчик або Почався урок. У класах і в коридорах — тиша. Стихла музика. Школярі працюють;

в) до поданих словосполучень дібрати антонімічні словосполучення: темна ніч —... .,., хвалять за працю —... ..., весняний ранок — … … ;

г)продовжити почате речення антонімами: Як є початок, то й ... буде. Де багато слів, там ... діла;                                                                                             д) складання невеличких зв'язних текстів із використанням у них антонімів, наприклад:                                                                                                                Прочитай, замінивши у кожному реченні одне речення на протилежне за значенням, склади опис похмурого літнього ранку.                                      Сонячний літній ранок                                                                                              Небо здається високим. На ньому пливуть пухнасті хмари. З-за обрію визирнуло сонце. З кожною хвилиною стає все спекотніше.                                       Відповідь. Похмурий літній ранок.                                                                          Небо здається низьким. На ньому пливуть важкі хмари. З-за обрію не виглянуло сонце. З кожною хвилиною стає все прохолодніше.                                                     

Працюючи з антонімами, учитель разом з тим повторює синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім антоніми, як-то: сумний, зажурений, похмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нудний. Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. Однак з допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю в значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів сміятися й реготати.

У 3 класі під час вивчення теми «Слово. Значення слова» можна застосувати колективний метод інтерактивного навчання:                                                               - «Виростити вербову гілочку на березі Мовної річки», що передбачає добір антонімічних пар. Завдання: Навести приклади антонімів.

На дошці намальовано вербову гілочку. Учні по черзі називають, а вчитель записує  пари антонімів на листочках з різних сторін гілочки.

Відомо, що, крім слів для називання предметів, ознак і дій, існують і активно вживаються в мовленні фразеологізми, тобто стійкі сполучення слів, які за семантикою дорівнюють окремому слову, наприклад: голова йде обертом, дерти ніс, ламати голову тощо. Системні відношення простежуються між словами і фразеологізмами. Знання таких відношень допоможе учням користуватися фразеологізмами як членами синонімічних рядів. Практичне засвоєння молодшими школярами української фразеології набуває особливої актуальності у зв’язку з посиленням мовленнєвого спрямування початкового курсу рідної мови. Це допоможе їм точніше і лаконічніше, експресивно й образно висловлювати власні думки. Водночас фразеологічна робота на уроках і в позаурочний час сприятиме поглибленню інтересу до вивчення мови, до усної народної творчості українського народу.    Наскільки бідною, примітивною стає наша мова без стійких сполучень слів – фразеологізмів! І навпаки, яка красива, багата, образна мова того, хто влучно, доречно вживає фразеологізми. Вона тоді як музика звучить. Від такої мови справді можна почуватися на сьомому небі, збагачуючи своє мовлення. Інколи буває так, що тільки завдяки стійким сполученням слів і можна висловити своє почуття, дати правильну відповідь, досить влучну і кмітливу. Проте цього треба вчитися. Описані в методичній літературі вправи з фразеологізмами поділяються на такі види:

а) відшукування фразеологізмів у тексті;

б) з’ясування лексичного значення фразеологізму;

в) відшукування фразеологізмів у словнику;

г) знаходження і виправлення помилок у вживанні фразеологізмів;

д) установлення синонімічних та антонімічних відношень між словами й фразеологізмами;

е) з’ясування стилістичної ролі фразеологізмів у тексті.

Для практичного засвоєння третьокласниками елементів української фразеології можна запропонувати кілька тренувальних вправ в ігровій формі:

1.     Фразеологізми – синоніми                                                                                    Доберіть до кожного слова схожий за значенням фразеологізм з правої колонки.

Обманювати — водити за носа

Марно гаяти час    — товкти воду в ступі.

Діяти не за власним бажанням — танцювати під чужу дудку.                                Потрапити у безвихідне становище — потрапити у глухий кут.

Ледарювати —  не братися і за холодну воду.

Добре запам’ятати —  зарубати на носі.

Не використати своїх природних здібностей —закопати талант у землю.                                                                                                        

2.   Аукціон                                                                                                                              Ведучий називає фразеологізм, учасники гри пригадують схожі за значенням (синонімічні) фразеологізми. Виграє той хто останнім назве фразеологізм.

Байдики бити – і за холодну воду не братися; горобців лічити; собак ганяти; тинятися з кутка в куток; у стелю плювати; тощо.                                                 Замилювати очі – напускати туману; відводити очі; замовляти зуби; водити за носа; обводити навколо пальця; тощо.

Їздити верхи – сісти на голову; поставити на коліна; узяти гору; тощо.           Тримати язик за зубами – втрачати дар мови; і рота не розкрити; ні пари з вуст; як у рот води набрати; мовчати як риба; як заціпило; тощо.

3.     Закінчити речення                                                                                                           Записані речення потрібно закінчити фразеологізмами. (Можна дати слова для довідок).

1)    Місто він знає як…

2)    Нові будинки ростуть як…

3)    Крутиться зранку до вечора як…

4)    Схожі ми з сестрою як…

5)    Що йому не кажи, йому все як…

6)    Приїзд давніх друзів був як…

7)    Дощу цієї весни було мало як…

(Відповідь: свої п'ять пальців; гриби після дощу; муха в окропі; дві краплі води; з гуски вода; сніг на голову; кіт наплакав).    

4.                 Фразеологізми – антоніми                                                                                 Установи відповідність між фразеологізмом і його антонімом. Запиши парами.                                                                                                                 

Вийти з себе.

Душа в душу.

Семимильні кроки.

Набратися терпіння.

Як кішка з собакою.

Черепаша хода.

Урвався терпець.

Опанувати себе.

Вести перед.

Хоч око виколи.

Хоч голки збирай.

Пасти задніх.

5.        Запиши парами                                                                                                           Доберіть фразеологізми, подані в довідці, до названих значень. Запишіть їх парами.                                                                                                                      Уникати зустрічі; зовсім не звертати уваги; дбати лише про власні інтереси; добре запам'ятати; бігти швидко.  

Довідка: зарубати на носі, дбати про свою шкуру, обходити десятою вулицею, землі під ногами не чути, і вухом не вести.

6.     Як фразеологізми « грають »

Учитель показує малюнки скрипки, дудки, коня, очей, кота і миші, руки, вогню, веселки, струни, носа, учні пригадують фразеологізми із словом «грати» до зображеного на малюнку.                                                                                                     Відповідь: грати першу скрипку; грати у власну дудку; грати конем; грати очима; грати в кота і мишку; грати на руку; грати з вогнем; вигравати різними барвами; грати на болючій струні; не давати собі на носі грати.

7.     Однакові слова

У запропонованих фразеологізмах є однакові слова, але їх замінено крапками. Згадайте їх, вставте у звороти.

1)    Комар … не підточить; не сунь … не в свою справу; клювати … ;    чути …; говорити під … . (Ніс)

2)    Ведмідь на … наступив; не відтягнути за … ; чути на власні … ;          аж за … лящить; і за … не свербить. (Вухо)

3)    Серед … дня; шито…нитками; чорним по … написано; прощатися з … світом; казка про … бичка. (Білий)

4)    Товкти … в ступі; … камінь точить; вийти сухим з … ; багато … сплило; як … в рот набрав. (Вода)

Розвиток творчого мислення молодших школярів

(Технологія формування критичного мислення)

Здатність до творчості—це

                                                                                          найвищий дар, яким нагородила

                                                                                          природа людину на нескінченно

                                                                                          тривалому шляху її еволюційного

                                                                                           розвитку

                                                                                                                          В. Енгельгард

Cьогодні в умовах змін у соціальному, економічному  та  політичному житті україни  постала проблема радикальної перебудови у  сфері  освіти  та виховання.

Неспроможність  учнів  початкової  школи  застосовувати засвоєні знання, уміння та навички, способи діяльності у реальних життєвих ситуаціях; здатність пристосовуватися до швидких змін життя,  адаптуватися,  уміти  знаходити  шляхи розв’язання проблем — це одна із проблем сучасної

початкової освіти. Це одна з причин оновлення та впровадження нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти (затверджено постановою Кабінету міністрів від 20.04.2011р. № 462).

Особливе значення у характеристиці якості початкової освіти має опанування молодшими школярами  уміння  вчитися,  готовність (операційна, змістова) для продовження навчання в основній школі, моральна вихованість, позитивний соціальний досвід. Тому саме на ці якості особистості зорієнтовано зміни у Державному стандарті 2011 р.

Необхідно навчити дітей думати, ухвалювати рішення  і  вміти  відстоювати  їх. Важливо розвивати творчі здібності учнів, уміння досягати гармонійних взаємин з однокласниками, фантазію та вміння втілювати її в життя, сприймати поразки, збиратися із силами та досягати своєї мети.

Проблему  розвитку  творчості  й  творчих  здібностей учнів в різні часи намагалися розв’язати не тільки відомі педагоги, але й дослідники, мислителі, філософи, науковці. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття суб’єктивно нового для дитини вже є проявом творчості. Робота не за шаблоном, не за зразком є також показником розвинутих творчих здібностей. Творчість є одним із засобів підвищення  емоційного  тонусу  особистості,  закріплення комплексу  емоційно-вольової  регуляції,  а  головне — актуалізації позитивної гами переживань, що  супроводжує  ефективну  працю,  переживання  радості  від  зробленого,  досягнутого,  почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.

На думку С.Л.Рубінштейна, творчість — це діяльність людини, що створює нові матеріальні та духовні цінності, які, у свою чергу, мають суспільну значущість. Безумовно, продукти творчої діяльності молодших школярів не мають суспільної значущості, вони містять лише певні елементи новизни  і мають швидше  за все  суб’єктивний характер. Звісно, елементи новизни, якими школяр різноманітить  свою діяльність,  є досить відносними, проте вони є передумовою динамічності тих знань, якими володіє дитина. З розширенням цих знань з’являється можливість більш високого рівня прояву новизни, оригінальності.

Для того щоб підготувати ініціативну людину, яка буде творчо працювати, умітиме по-новому дивитися  на  старе  й  звичне,  самостійно  поставити й розв’язати  задачу або  знайти новий, більш раціональний підхід до розв’язання вже знайомої,— для  цього  слід  усіляко  заохочувати  й  розвивати у  дітей  ініціативну  або  творчу  активність. Коли учень виявляє ініціативу, то це розвиває гнучкість думки, сміливість пошуку і творчі здібності. Адже творчість — це нові оригінальні перетворення відомого.

Формування життєвих компетенцій особистості  відбувається  завдяки використанню системи завдань творчого спрямування

Ø Навчання з високими творчими можливостями, чітке усвідомлення дітьми того, що вони повинні дізнатися, в чому переконатися, що зробити.

Ø На уроці діти повинні досліджувати, міркувати, задавати питання і діставати на них відповіді, творчо осмислювати пройдене.

Ø У школяра обов'язково треба підтримувати прагнення до творчості.

Ø Постійне створення умов, при яких виникає зацікавленість, урізноманітнення форм навчання забезпечить розвиток глибокого пізнавального інтересу, мислення, уяви, а це і вирішує усіх у навчанні.

Ø  Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу з увагою, пам'яттю, мисленням і волею.

Навчальна діяльність

Зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення і які вміють творчо мислити. Дуже важливими для розвитку мислення є завдання на досліди образу-уявлення.

         Що таке уява, напевно, знає кожний. Ми дуже часто говоримо один одному: «Уяви собі таку ситуацію…», «Уяви собі, що ти…». Так от, для того, щоб все це робити — «уявляти», «придумувати» - нам необхідна уява.

         Коли людина уявляє, в її свідомості виникають різноманітні психічні образи. І залежно від того, який характер має їх походження, розрізняють уяву репродуктивну (чи відтворюючу) і продуктивну (або творчу). Образи репродуктивної уяви виникають на основі словесного або графічного описів. Наприклад, під час читання оповідання чи казки можна уявити собі ситуацію, в якій знаходиться головний герой, «побачити» на основі словесного опису його портрет, одяг.

         Образи творчої уяви завжди оригінальні. Вони синтезуються людиною самостійно, без опори на якийсь опис. Спробуйте вигадати якусь цікаву історію, але щоб вона не була схожа на вже відомі вам сюжети. І ви розумієте, про що мова, оскільки серед образів, які у вас під час цього виникнуть, будуть і образи творчої уяви.

         Дослідження психологів показують, що уява дитини розвиваються поступово, з накопиченням нею повного досвіду.

         Моя головна мета — це розвиток уяви для формування творчої, мислячої особистості, якій притаманні найвищі людські якості – доброта, милосердя, вміння співчувати і співпереживати.

         Як навчити дитину творчо мислити? Одним із найефективніших методів є розвивальна гра. Але що вона має розвивати? Ігри розвивають мислення, кмітливість, збагачують уявлення учнів, спонукають  їх до пошуку, активізують клас під час вивчення нового і закріплення вже вивченого матеріалу. вони сприяють розвитку творчих здібностей, розумової діяльності учнів. скрізь, де є гра, панує здорове, радісне, дитяче життя.

         «Гра охоплює всі періоди життя людини. Це важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака». (Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. К. Абрис, 1997, ст.. 215)

         Пограємо з дітьми в гру «На що це схоже?» Показуючи дітям аркуші паперу із зображенням геометричних фігур та ліній запропонувала дітям домалювати кожну фігурку так, щоб утворилося зображення якогось предмету.

         Наприклад, квадрат. Квадрат можна домалювати так, що утворюється віконце, будиночок, акваріум, шафа або інші предмети, створені уявою.

         Ігри поступово ускладнюються.

Завдання: «Придумай якнайбільше предметів чи живих істот, схожих на ці фігурки. Намалюй по три з них поряд з кожною фігуркою:

         Або таке ускладнене завдання: «З далекої зірки Андромеди прилетіла на Землю сім’я інопланетян. Вони не були схожі ні на людей, ні на тварин». Як ти думаєш, як вони виглядали? Намалюй їх.

         Фантазія, казка, гра—це частка життя молодших школярів, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник думки і творчості.

         Як же навчити дитину мовним багатствам, за допомогою яких засобів виховати розвинену особистість?

         Я знайшла відповідь на ці питання у книжці відомого дитячого письменника Джанні Радарі «Граматика фантазії». Опрацювавши подані там мовні ігри на розвиток творчої уяви, використовую їх на уроках читання, розвитку мовлення та в індивідуальній роботі з дітьми.

         Наприклад гра «Ланцюжок слів». Сказане слово, взяте довільно ябо замислене, викликає немовби ланцюгову реакцію, відтворюючи асоціативні звуки та образи, викликаючи спогади та бажання.

         Пропоную дітям скласти довгий потяг з вагончиків – слів, де кожне має «тягти» за собою наступне.

Наприклад під час вивчення теми «Зима-білосніжка» пропоную дітям слово:

Зима

Яка?

(Виставляю перший вагончик)

Діти: сніжна, холодна.

(Виставляю наступні вагончики)

Запитую: А що буває холодним?

Діти відповідають: морозиво, сніг, лід, вітер

(Виставляю відповідну кількість вагончиків)

Потім, йдучи від останнього слова запитую: А вітер який?

Діти: північний, дужий

Наступне питання: А хто ще може бути дужим?

(І далі, доки не вистачить вагончиків)

Вагончики можуть бути різного кольору. Кожен ряд пар чи підгрупа дітей має свій колір. Наприкінці гри підраховую, діти з якої підгрупи чи ряду набрали найбільше вагончиків. У кого потяг довший, ті й виграли.

         Я вважаю, що на уроці доцільна гра та, яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемоги.

         Спілкування з літературою, як мистецтвом слова, задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості.

         Навчальний предмет «Читання» - багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання формуються ставлення дитини до навколишньої дійсності, її морально-естетичні ідеали, збагачуються почуття, розвивається творча уява.

         Для сучасних дітей, активних і непосидючих, матеріал добираю цікавий, у захоплюючій формі. Тільки так можна спонукати дітей мислити, шукати, уявляти, творити.

    Для цього необхідно вчити дітей творчо мислити, бути уважними, розвивати пам'ять.

         Успіх мовленнєвої творчості учнів забезпечується цілеспрямованим збагаченням їхнього кругозору, формуванням словникового запасу.

         Для словникової роботи пропоную таке завдання:

-         Уявіть, що наснився осені осінній сон…

Вона розмалювала його мовним пензликом і написала нам такі слова:

         Синьоока, синь води, де-не-де, визирали.

(Учні читають слова, пояснюють їх самостійно та за допомогою вчителя. А потім, вживаючи ці слова, складають усні твори-описи про картини осінньої природи).

         На уроках читання приділяю значну увагу засобам художньої виразності, емоційно-оцінному ставленню до змісту прочитаного (прослуханого) твору.

         Усвідомлення ролі засобів виразності у творі дає змогу повніше відтворити в уяві картини життя, змальовані письменником, встановити зв’язок між ними, зрозуміти позицію автора, що в свою чергу сприяє проникненню в емоційну тональність твору.

Наприклад вірш Миколи Вороного «Сніжинки». Після вправляння у виразному читанні вірша даю завдання:

-         А тепер уявіть себе сніжинкою і на моє запитання відповідайте словами вірша

         Такі завдання розвивають уяву, емоційне ставлення до змісту прочитаного.

         А ще намагаюсь розбудити творчу уяву, яка, впевнена, дрімає в душі кожної дитини, шляхом ілюстрування казок та складання творчих робіт за уявою.

         Свої перші творчі спроби ми почали із складання загадок. Спочатку вони були різні за формою, але розкривали суть явища чи предмета. Учням ця робота подобається.

         Згодом серед дитячих творінь почали з’являтися і віршовані. Переважна більшість загадок розкриває знання дітей про природу:

                  

                   Білесенькі легесенькі

                   Вродили ми з води

                   На хмарках насиділися

                   Й спустились до землі

                                      (сніжинки)

         Щоб більш заохотити дітей до цієї творчості, я почала ознайомлювати їх з поетичними творами, які легко сприймаються. У моїх вихованців виникло бажання писати вірші. Але дітям важко добирати тему, тому намагаюсь непомітно їм допомогти

                   Осінь

         Опада вже листя з клена

         А ялинка ще зелена

         Відлітають птахи дружно

         Звірям в лісі вже сутужно

                                      Ю. Барлет

                   Сніжок

         Сніжок, сніжок, полети на лужок

         Там, де росли квіточки,

         Там, де гуляли діточки,

         Та вкрий всі поля

         Хай буде біла вся земля!

                                      С. Зибенков

         Особливої актуальності набуває питання про застосування казки в   навчальній та виховній роботі з дітьми. Характерна особливість казки – її «фантастичний» елемент. У казці мислення невіддільне від уяви.

         На прикладах казкових героїв діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає навколишній світ і формує свою творчу уяву.

         Саме під час роботи над казкою учень має можливість оживити матеріал, поновити його додатковою інформацією, «увійти в нього».

         Пропоную своїм учням новий вид творчої розповіді - «Казка на новий лад». Метою такої роботи є розвиток творчої уяви, мислення, зв’язного мовлення.

         Пропоную на уроках різні цікавинки, такі як «Казкове роздоріжжя» або «Чарівний будиночок», а живуть у ньому казкові герої з різних казок.

         Із Казкової країни вибери героїв до своє казки.

         Це своєрідний «Салат із казок». Перші ознаки такого «салату казок» можна помітити в дитячих малюнках, де фантастично вживаються персонажі із різних казок. Діти об’єднують знайомих персонажів у складають нову казку – свою. Пригоди героїв переплітатимуться як підказуватиме уява.

         Наочним матеріалом можуть слугувати ілюстрації, розміщені на набірному полотні чи на фланелеграфі. Можна запропонувати дітям зобразити обраних героїв і додати за бажанням свого улюбленого героя, а потім розповісти товаришам за цим малюнком свою казку.

         Одним із видів роботи, який сприяє розвитку творчої уяви є складання своєї авторської казки.

         Один з моїх вихованців говорить поетичними рядками

«Ой зима, зима, зима

Веселіш пори нема…!»

-         Чому?

-         Тому що Новий рік не за горами!

         Новорічне свято—одне з найулюбленіших свят більшості дітвори. А для вчителя благодатна пора для розвитку творчої уяви я намагаюсь створити у дітей радісний настрій Новорічного свята. Вчу застосовувати нові способи перетворення вражень – наділяти образи та предмети засобами фантастичного характеру, запозичувати окремі фрагменти з незначним їх перетворенням.

         У виховній роботі з дітьми присвячую значну увагу естетичному розвитку. Прилучаю дітей до загадкового світу театрального мистецтва.

         Вважаю, що кожна дитина талановита по-своєму, тому можливо розвивати творчі здібності, творчу яву зокрема, засобами театрального мистецтва.

         Цьому сприяють ігри-драматизації за сюжетами відомих народних казок, літературно-драматичні композиції: «Подорож у казковий світ», а також інсценізація казок «Ріпка», «Солом’яний бичок», «Кошик яблук», «У весняному лісі» і т. д.

         Ці завдання, на мою думку, збуджують в маленькій дитині жагу пізнання, світ реальний і уявний, навчають дитину мислити, міркувати, порівнювати, робити правильний вибір.

         Робота з учнями над розвитком їх творчої діяльності неможлива без розвитку творчої уяви.

         З цією метою використовую такі вид робіт для розвитку творчої уяви:

1. Придумати казку:

- за пропонованим початком;

- за таблицею;

- за малюнком;

- на вільну тему.

2. Вчу видозмінювати, перетворювати, комбінувати, на основі набутого досвіду створювати відносно нові образи та ситуації.

3. Навчаю уявляти події в послідовності їх розвитку, встановлювати залежність між окремими подіями; входити у відображені обставини, використовувати відповідні відтворюючі засоби для втілення образів; наділяти героїв діями (якостями) фантастичного характеру; змінювати запозичені в казках ситуації; наділяти відомі персонажі якостями, котрі їм не належать (добра Баба Яга, щедра лисиця) та створювати нові образи; проявити здібність «ввійти» в стан героя, словесно виразити стан, спробувати описати (намалювати) його зовнішній вигляд, характер, дії, настрій, обставини, при яких здійснюються події; вчити дітей не тільки змінювати, але й перетворювати, комбінувати на цій основі відносно нові ситуації та образи; сприймати образи засобами музики, художнього слова, образотворчого мистецтва.

4. Складати з окремих малюнків або, малюючи на одному великому аркуші, ілюстрації до однієї казки (за бажанням); та самостійно створювати ілюстрації (з розрізних) до різних казок.

         На мою думку, ці види робіт сприяють розвитку вміння спостерігати, аналізувати, виділяти характерні ознаки предметів і явищ, узагальнювати та виявляти протічні властивості. Розширюють уявлення дітей про предмети і явища навколишньої дійсності, про тваринний та рослинний світ, живу та неживу природу. Закріплюють та розширюють просторову уяву. Удосконалюють діалогічну та монологічну мову, на основі казки, вірша, оповідання чи малюнка.

         Розвивають художньо-творчі здібності дітей: поетичний та музичний слух, почуття кольору, ритму, форми та композиції, а також мають велике виховне значення.

         Провідною ідеєю досвіду є створення умов для формування і розвитку  життєвої  компетентності й творчих здібностей учнів.

Застосування комп'ютерних технологій

Неможливо уявити собі сучасну успішну людину, яка б не володіла комп’ютером. Школа має готувати майбутнє покоління відповідно до вимог часу.

         Застосування комп’ютерних технологій не лише допомагає уникнути в процесі навчання буденності, допомагає унаочнити нові поняття, підтримує інтерес до навчання, але й завжди носить творчий характер як для вчителя, так і для учнів.

         Такі слова, як «Доведи!», «Подумай!», «Давайте поміркуємо!»звучать на кожному уроці, бо своїм завданням вважаю вчити дітей мислити логічно і самостійно.

         Дитяча природа вимагає наочності. За словами К. Д. Ушинського дитина буде довго мучитися, щоб запам’ятати кілька слів, але пов’яжіть з картинками 20 таких слів — вона запам’ятає їх на льоту.

         Використовують такі види наочності:

·        Словесна

·        Природна

·        Зображувальна (образна)

·        Об’ємна

·        Звукова

·        Абстрактно-символічна

на різних етапах уроку.

         На уроках використовують такі види практичних методів:

-         навчальні вправи;

-         ігрові вправи і ідеї;

-         практичні роботи, досліди (Природознавство, Основи здоров’я);

-         самостійні роботи.

         Оскільки методична реалізація змісту курсу «Читання» потребує гнучкого підходу до визначення цілей, структури уроків, відбору методів і прийомів організації читацької діяльності молодших школярів.

         Вважаю за доцільне використовувати такі методи і прийоми роботи над текстом: розповідь, бесіда (вступна, узагальнююча), самостійна робота учнів з текстом, смисловий і структурний аналіз, виразне читання вчителя, постановка проблемних і пізнавальних завдань, комплексне поєднання слова вчителя з художніми ілюстраціями і фонозаписами, ігрові прийоми, конструювання і переконструювання тексту, інсценізація, театралізації, різні види завдань літературно-творчого характеру і т. ін.

     У поєднанні методів і прийомів навчання прагну до активізації пізнавальної і емоційно-чуттєвої сфери учнів, до самовираження дитини у творчій діяльності через організацію роботи в парах, групах та індивідуально.

         Для розвитку творчої діяльності учнів на основі прочитаного використовую такі завдання:

-         ілюстрування художніх образів твору за своєю уявою;

-         створення ігрових ситуацій, у яки х учні виступають у ролі авторів, акторів, глядачів;

-         колективне складання варіантів кінцівок до відомих казок;

-         складання письмових творів-мініатюр;

-         складання усних оповідань (розповідей) від імені одного з героїв;

-         інсценування прочитаного за зміненим сюжетом;

-         заповнення пропусків у художньому описі предмету;

-         складання загадок, лічилок, небувальщин тощо;

-         віршування (з допомогою вчителя).

         Навчити дітей відчувати мелодійність рідного слова, красу навколишньої природи, тонкощів людських стосунків, посіяти добро в дитячі душі, заохочувати дітей у їх фантазіях, ставати на місце будь-яких живих створінь, щоб навчитись відчувати чужу радість і чужий біль—це одне з завдань уроків у початкових класах. В. О, Сухомлинський в одному із своїх звернень до дітей писав: «Умій відчувати поряд із собою людину, вмій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ—радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини»  Ці слова видатного педагога і стали моїм девізом у роботі з дітьми.

         На уроках намагаюся плекати паростки духовності, відкривати і розвивати творчі здібності дітей. Щоб виконати ці завдання треба дітей переконувати, що вони—найбільше багатство країни, що вже зараз вони виконують відповідальне державне завдання—збагачують себе знаннями.

Треба показати дітям, що дорослі вірять у їх здібності і завжди готові допомогти ти підтримати кожну особистість.

На сучасному етапі роль учителя стає роллю одного  з партнерів у навчальному процесі, адже просто необхідно залучати всіх учнів до активного одержання знань, до творчої діяльності. Тому доповнення традиційних методів та прийомів роботи інноваційними дає значно кращий результат: активізує мислення, мотивує навчання, заохочує самовираження учнів.

         Сюжетно-рольова гра (нестандартний урок з позакласного читання “Тарас Шевченко”-учні виступають у ролі журналістів, художників-оформлювачів, аматорів, мистецтвознавців, акторів, телерепортерів)

Метод “Асоціативний кущ” (урок  української мови з теми “Роль прикметників у мовленні “)

Метод “Інтерв’ю” ( урок  математики “Доба, година, хвилина, секунда. Визначення часу за годинником”)Здійснюється мовленнєвий ,інтелектуальний розвиток школярів,збагачуються почуття,розвивається творча  уява.

 Брейн-ринг (підсумковий урок з літературного читання за темою “З народного джерела”)Такі уроки збуджують у маленькій дитині жагу пізнання, навчають творчо мислити, порівнювати, робити правильний вибір.

  Таким чином, саме вчитель початкових класів повинен вчити дитину так, щоб не згасло бажання вчитися, озброїти вмінням, необхідними в подальшому навчанні.

 На уроках я розвиваю здібності до фантазування, перевтілення, вчу елементарної акторської справи, намагаюсь розвинути навички віршоскладання. Звичайно, не обов’язково мої учні в майбутньому стануть поетами. Але якщо краса чистої, дитячої душі виллється на папері поетичними рядками, то це буде підсумком моєї роботи в навчанні і вихованні. Це означатиме, що людина починає вчитись володіти рідним словом, і в її душі утверджуються ідеали добра.

         Вчу дітей співчувати, співпереживати, а значить ті зернини доброти і милосердя, які я намагаюсь посіяти в їхніх душах, нарешті проростуть…

         Дбайливо ставлюсь до своїх вихованців, турбуюсь про розвиток сил і здібностей дітей. Про виховання їх справжніми людьми.

         Мої учні стають призерами Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика, активними учасниками і призерами різноманітних інтерактивних конкурсів.

         У 2013 році у Міжнародному природничому інтерактивному конкурсі «Колосок – осінній» із 22 учасників: 18 учнів отримали сертифікат «Золотий колосок», 4 учні – сертифікат «Срібний колосок».

         Якість навчальних досягнень учнів складає 87 %.

         Усі запропоновані завдання розраховані на пошукову діяльність учнів, неординарний, нетрадиційний підхід та творче застосування набутих на уроках знань і вмінь.

         І  врешті-решт, систематичне використання запропонованих завдань у навчально-виховному процесі допоможе розвинути в кожного учня гнучкість мислення, навчити кожну дитину логічно розмірковувати, нестандартно підходити до розв’язання проблем, не зубрити, а думати, самостійно робити висновки, знаходити оригінальні рішення. 

         А для мене—розвиток творчої уяви—це можливість помандрувати у світ кожної дитини через її розповіді, малюнки, казки, вірші. Це можливість познайомитися із захопленнями, найзаповітнішими мріями дітей. Це відкриття дитячого Я—собі, ровесникам і самій дитині. Це вихід на особистість дитини.

         Коли я бачу ніжну білу ромашку, згадую Настусю, коник-стрибунець нагадує мені Дмитрика, привітне сонечко – Антончика, а яскрава зірочка – то моя Марійка.

         Бачити в дитині і диво, і людину дали мені можливість уроки, на яких розвивається творча уява.

         На уроці діти повинні досліджувати, міркувати, задавати питання і діставати на них відповіді, творчо осмислювати пройдене.

         Отже, розвиток творчого мислення молодших школярів є складовою частиною процесу життєтворчості особистості.

Література

1.     Балашова  С.,  Безпалько  Л.  Формування  дослідницьких  здібностей  у  процесі  контролю  знань  та умінь молодших школярів  // Початкова школа.— 2005.— №  4.—  с.  8–12.

2.     Бєлкіна  О.  В.  Проблема  формування  критичного мислення  в  учнів  початкових  класів//  Проблеми педагогічних технологій  : Збірник наукових праць. вип.  1.—  Луцьк  :  волинський  академічний  Дім, 2000. —  с.  50–57.

3.     Блонский П. П. развитие мышления школьника.— М.  : Педагогика,  1935. —  205  с.

4.     Богоявленская Д. Б. о предмете исследования твор-ческих способностей // Психол. журнал. — 1995.— т.  16.— №  5.—  с.  49–58.

5.     Выготский Л.  С. воображение  и  творчество  в  детском  возрасте. изд.  2-е.— М.,  1957. —  304  c.

6.     Выготский  Л.  С.  избранные  психологические  исследования.— М., 1956.—  с.  28–42.

7.     Гaфитулин М. С. рaзвитиe  твoрчeскoгo  вooбрaжeния.— Фрунзe,  1990.—  с.  2–18.

8.     Кроуфорд  А.,  Саул  В.,  Метью  С.,  Макінстер  Д.; технології розвитку критичного мислення учнів. — к.  :  вид-цтво  «Плеяди»,  2006.

9.     Методи  і  прийоми  розвитку  інтелектуальних і  творчих  здібностей  учнів  початкових  класів: методичний  посібник  /  упор.  М.  П.  крилевець.— Полтава  : ПоіППо,  2009.—  92  с.

10.                       Рубинштейн  С.  Л.  основы  общей  психологии.— сПб.  :  1998.

11.                       Савченко  О.  Я.  Дидактика  початкової  школи.— к.  : абрис,  1997.—  358  с.